Alex Sodin

У ібігдана з'явився допис, що польскі заробітчани в Європах попрацювавши зароблене вложиди в ягідники, на яких тепер працюють українці, а Польша процвітає. А от наші заробітчани привезені з Європи гроші вкладають у паркани.
Тут є ньюанс. Справа в тому, що оселі - найбільш захищена законом власність в Україні. Вони приватизовані. А от земля висить в повітрі. Селянину маючи гроші щоб вкластися в ягідник треба нерідко мати звязки, він залежить від голови селе, районних і обласних чиновників, і навіть при гарних звязках немає гарантії, що його ягідники через рік не перетворяться на чуже майно. Заборона на продаж і по суті володіння землею, а також свавілля чиновників - ось причина подібного піжходу, а не менталітет.
При тому при всьому землю України розпродають в тому числі іноземцям, якими так лякають депутати, обгрунтовуючи продовження заборони продажу землі ще на рік. Просто землю не продають, а ніби то виділяють. Умовно безкоштовно. Бо гроші від покупця йдуть на хабарі, а не в бюджет країни. І заборони будуть продовжувати якомога довше, бо це золоте дно для чинуш.
До речі, в росії менталітет формувався свавіллям чиновників теж. Результат такого кількасотрічного процессу ми бачимо. Тому, якщо не бажаємо в те саме стійло потрапити треба чинушам бити по рукам. Ми повинні бити, а не чекати поки головний чинуша змилостивиться. Ну або перебирати різних чинуш, сподіваючись, що ось ще трохи - і джек пот.
Політикою повинен в тій чи іншій мірі займатися кожен. І протести повинні проходити в першу чергу проти небажаних для країни процессів і законів, а вже як не дійшло - проти персоналій, а лише наприкінці цілих партій. А в нас проти геїв протестують. Рівень як не як )))
PS: До речі, не рідкість, коли наші відкривають аграрний бізнес в Польші. І сказати, що з парканом на батьківщині в таких проблеми - так ні.

Тільки но сьогодні почув чудове!
Три стадії зубожіння українців:
1. Немає грошей.
2. Немає грошей зовсім!
3. Треба міняти долари...

це спільнота, яка допомагає вивчати інші мови на основі англійської. Це можливість популяризувати нашу мову в світі. Бажано володіти англійською, щоб орієнтуватись і мати змогу відповідати на запитання.

Йшов сьогодні з роботи і замислився, що моя дитина зростає під час війни. Своїм дітям він зможе розповідати, що коли пішов в третій клас - почалася війна.
Дома розповів дружині і за розмовою дійшли, що мати моя провела дитинство на окупованій теріторії, її старшу сестру намагалися вивезти в Німетчину, батько з Урала - воював. А я сам? Коли двоюрідний брат йшов в армію, то вся наша сім'я хвилювалась, щоб він не потрапив в Авганістан. Тобто і я ріс під час війни? І от тут дружина додала: "Це ми з мокшанами жили разом просто!"
І дійсно, тільки но ми вийшли почалася Чечня, до того Карабах і Приднестров'я, потім Грузія. А в нас у цей час не було ні війн ні конфліктів. А потім вони прийшли до нас. Далі Сирія.
І захистити нас змогла тільки наша сила. Таке враження, що війна для росіян норма. І якби нам не стало сил, то ніякі західні санкції та стурбованості нам не допомогли б. Було б як в Сірії або гірше.
Не втрачаємо пильність. Можливо зараз ворог насичує наші лави диверсійними загонами? Ми відбилися у відкритому бою, відбиваємося в інформаційному. Але багато ідеологів "русского мира" пророкують смерть росії без України. І в спокої вони нас не залишать. Нажаль.
Шануймося. Зберігаємо спокій та чистимо кулемет.