Alex Sodin

Завершив свого Бродягу. Триває технічна вичитка. Зараз завершую правку другої частини. На целюлозі в мене новорічна акція зі скидкою.
Чорновик вже встигли поцупити пірати і викласти на цілій купі ресурсів. Ніби й реклама, але жодних зсилок на мої офіційні сторінки з об'явами. І відток нових читачів відповідно.
Бажаючі купити мою книгу по ціні пляшки пива, запрошую на Целюлозу:
https://zelluloza.ru/register/50427/
Лише там буде розміщуватись остаточний варіант.
Після вичитки планую почати переклад і оценити читацький інтерес. Справа не сама легка для мене)
Всіх з наступаючим Новим роком!!!

Бродяга тепер є ось тут:
https://lit-era.com/book/brodyaga-b38004
переклад буду класти в гуглблоги.
https://www.blogger.com/blogger.g?blogID=6831312238826430441#allposts
але поки що там лише старі дописи.

 Приблизно так без вичитки виглядає переклад:

У особистості завжди є етична основа, що не може бути переглянутою через зміни зовнішніх умов

Сергій Бережной

Сон совісті народжує чудовиськ

Перефраз

Або оцей слимак набагато сміливіший, ніж я думав, або він сильно переоцінює моє почуття гумору, - я був дещо осатанілим, розглядаючи "світ бога зла". Абсолютного зла. Те, що мене оточувало не  справляло якогось особливого враження. Тим більш не викликало потрясіння.

Невеличка кімната. Стіл та два крісла різного формату ось і весь інтер’єр, що був дещо доповнений голими жовтуватими стінами. Зелене листя пхається у вікно. І якийсь хлопчина п'є каву, сидячи за столом. Знайомий іще з Землі аромат лине звідусіль. Миска з печивом та піала з бурштиновою рідиною, що нагадує мед, знаходячись  поруч з купою якихось папірців та акуратно складеними книгами, завершують вигляд цієї,  так би мовити, оселі бога.

Сірий, плямистий мов тигр, кіт блимнув презирливо очиськами у мій бік і знову байдуже втупився в акваріум з червоними рибками. Було помітно, що він серйозно та надовго влаштувався на колінах у хлопця, і що ніякі незвані гості не зможуть порушити його котячий спокій.

На відміну від кота, я відчував, що в мені все накипає. У першу мить мені здалося, що я знову на Землі. Таким видався контраст цієї кімнати з усім , що я побачив за останні півроку. Палаці, бараки, фортеці, камери з решітками у підземеллях, маленькі кімнатки з земляними підлогами, вкритими соломою. А ця кімната дещо нагадувала квартиру у земній висотці або навіть "хрущовці" - не тісну але стиснуту з усіх боків  такими ж похмурими коробочками з цегли або ж з бетону.

Розгубленість, що була викликана отим контрастом, пройшла, і я вже уважніше поглянув на того хлопчака, що продовжував сидіти за столом.

Той відкинувсь на спинку крісла і дивився на мене якось дивно та по дитячому беззахисно. На його обличчі був, здавалося, відчай, але розкута манера сидіння та дещо втомлений погляд плутали усі карти та вибивали з колії. Знову якісь дивні контрасти та безглуздя.

- Слухай, де це я?

- А куди би Вам хотілося, пане? - легка посмішка майнула по обличчю хлопчика.

- Малюк, до чого ті жарти? Ось один уже пожартував зі мною і тепер, навіть я не знаю, чим усе те для нього закінчиться. Скажи но мені краще, де тут є вихід, і я позбавлю тебе і твого кота від сумнівного задоволення бачити мене.

Нагадую, що мій "Бродяга" поступово пишеться і виложений на самліби:
https://author.today/work/4370
http://samlib.ru/a/aleksandr_werbowoj/
Був би вдячним за відгуки, або гарні оцінки ))) Вони збільшують рейтинги, а значить читацьку аудиторію. Що в свою чергу підштовхує автора все ж завершити роботу )))